Російська назва — рябина обыкновенная.
Дерево заввишки 5—15 м, росте серед сонячних галявин, край узлісь, на скелястих та кам'янистих схилах, крутих берегах річок, у дрібнолистяних та хвойних лісах, у передлісках і чагарниках. Культивують горобину в парках і садах як декоративну рослину.
В горобини кора гладенька, сіра. Гілки пухнасті, бруньки повстя-нисті, чорнувато-фіолетового кольору, конусовидні. Листки чергові, непарнопірчасті. Квітки дрібні, білі, запашні, зібрані в густі щитки. Плід — ягода, він кулькоподібний, дрібний, соковитий, блискучий, оранжево-червоний, гіркий, терпкий, після заморожування має приємний гіркувато-кислий смак.
Цвіте горобина в травні-червні. Плодоносить наприкінці серпня і впродовж вересня. З лікувальною метою використовують плоди й листки горобини. Збирають достиглі плоди, зриваючи їх із плодоніжок, в останніх числах серпня або у вересні-жовтні, зрізуючи щитки.
Стиглі плоди сушать, попередньо прив'яливши, в сушарках та в гарячій печі на листах і решетах (розстилають тонким шаром і часто перемішують).
Горобина звичайна містить незначну кількість дубильних речовин, цукри, сорбозу (кетогексозу), органічні кислоти (яблучну, лимонну, винну, сорбонову та парасорбонову), 6 % сорбіту, який переходить у сорбозу, сліди ефірних масел, смолисті речовини, близько 0,04 % сор-бітанової кислоти, деяку кількість ціаноподібної речовини, що виникає внаслідок розпаду глікозиду, який наявний у насінні, 5,5 мг% каротину, до 250 мг% аскорбінової кислоти, вітамін Р, мінеральні солі, ензими інвертазу та оксидазу, пектини. Плоди горобини — це полівітамінна сировина. Дія їх діуретична (салуретична), жовчогінна, кровоспинна, в'яжуча та антискорбутна.
Препарати плодів горобини збільшують сечовиділення, діють в'яжуче на слизову оболонку тонкої кишки й нормалізують її діяльність, посилюють жовчовиділення. Біологічно активні речовини горобини діють протизапально на слизові оболонки шлунка й кишок, а також нейтралізують токсичні речовини, що впливають гепатотропно. Однак фармакологічні властивості препаратів плодів горобини ще не повною мірою вивчені в умовах клініки. На підставі емпіричних даних вважають, що квітки горобини мають сечогінні та послаблювальні властивості. Треба завважити, що недозрілі плоди діють токсично на організм людини, бо парасорбінова кислота викликає нудоту та блювання, запальні зміни слизової оболонки шлунка, поноси та подразнення епітелію ниркових канальців. Із достиганням ягід, їх висушуванням або під час кип'ятіння ця кислота втрачає активність.
Настій, відвар та сік із плодів горобини використовують в основному як сечогінний засіб при хворобах нирок з явищами олігурії, а також для лікування сечокам'яної хвороби та тромбофлебіту. Досить ефективне лікування препаратами горобини розладів травлення, гепатиту та гепатохолециститу, порушеного жовчовиділення. Особливо ефективні ці препарати при старечій атонії товстої й тонкої кишок.
У народній медицині відвар і настій плодів застосовують при авітамінозах, дизентерії, закрепі, сечокам'яній й жовчнокам'яній хворобах, ревматизмі й геморої.
У науковій медицині плоди горобини рекомендують як профілактичний і лікувальний засіб при гіпо- і авітамінозах. Ці плоди входять до складу вітамінних зборів. \
Стиглі ягоди горобини звичайної вживають як ниеоковітамінний, сечогінний та послаблювальний засіб (особливо для дітей), а також для лікування атеросклерозу, гіпертонічної та нирковокам'яної хвороб.
Як сечогінний засіб застосовують відвар 1 столової ложки плодів горобини в 1 склянці води (п'ють по 1 столовій ложці 3—4 рази на
день) або настій суміші (по 1/2 столової ложки ягід горобини й шипшини) на 2 склянках води (по чверті склянки 2—3 рази на день).
При нирковокам'яній та жовчнокам'яній хворобах вживають настій листків горобини (ЗО г —чстків заварюють у 3 склянках води) Випива ють за день у три прийоми Цей настій вважають корисним і при хворобах печінки
При цих же хворобах, сольовому діатезі, хронічному некалькульоз-ному холециститі вживають розтерті у порошок висушені плоди
Одну столову ложку цього порошку розводять у півсклянки води, п'ють тричі на день по ЗО мл після їди.
Для лікування жовчнокам'яної хвороби готують суміш із плодів горобини — 60 г, кореня кінського щавлю — 40 г, відварюють у 500 мл води і вживають по 2—3 склянки на день.
Сучасна фармакологія рекомендує горобину, як кровоспинний, полівітамінний, сечогінний та протизапальний засіб. Горобина активно виділяє фітонциди. Тому на зиму овочі перекладають січкою із листків горобини, щоб вони зберігалися до весни. А у boiv для знезаражування її кладуть гілки горобини Роблять пасту приморожені плоди (ягоди) розтирають макогоном із цукровою пудрою Споживають також горобину квашену, залиту медом сушену Вергілій писав, що скіфи взимку пили напій із горобини. Плоди її й досі широко використовують у харчовій промисловості.
Цю лісову ягоду з багатьма, лікувальними властивостями застосовують у народній медицині як за серйозних розладів в організмі (скажімо, для тамування газоутворення в кишечнику), так і, наприклад, з метою виведення бородавок: свіжу ягоду прив'язують до бородавки, й та за кілька днів щезне. Але основна її дія — жовчогінна, крім того, її вживають з метою поповнення вітамінів та легкозасвоюваних цукрів. Горобина — надійний засіб профілактики авітамінозів. За кількістю каротину вона переважає найкращі сорти моркви.
Чудово поєднується горобина із шипшиною (в напої). Щоб виготовити горобиновий напій, потрібно 1 столову ложку плодів заварити в 1 склянці окропу, настояти протягом 4 год; вживати по півсклянки 2— З рази на день. Добре чинять ті, хто сушить на зиму побільше горобини,— у відкритій духовці (70—75°С) або на повітрі за сприятливої погоди (цілющі властивості сушеної горобини зберігаються протягом двох років) Таку горобину можна заварювати, як чай, разом із травами, а можна за допомогою кавомолки приготувати з неї порошок, який має приємний, пікантний смак. Ним посипають різні овочеві страви, салати й навіть каші. Під час лікувального голодування, якщо пожувати невеличку кількість такого порошку, то тамується відчуття голоду. Дослідження соку горобини свідчать про те, що він дуже корисний хворим на туберкульоз легень. Лікарі Стародавнього Сходу відзначали властивість горобини «утримувати поживні речовини в організмі». Отже, горобина здатна заощаджувати сили організму, зберігати його енергію.
Свіжа недостигла горобина припиняє понос. Доза разового вживання — до 50 плодів.
Кисіль горобиновий. Дві столові ложки горобинового соку, 1 столова ложка цукру-піску, 2 склянки води та 1 столова ложка картопляного крохмалю. В горобиновий сік всипають цукор і додають воду, доводять до кипіння й поступово вливають розчинений крохмаль. Треба перемішати й довести до кипіння.
Варення з горобини. 1 кг плодів горобини, 1,5 кг цукру, 2 склянки води. Чисті плоди залити холодним цукровим сиропом. Через день сироп злити, прокип'ятити й остудити. Знову залити ним плоди, витримати до наступного дня й варити варення до готовності на слабкому вогні.
Квас горобиновий. 1 кг плодів горобини, 2 склянки цукру, 4 л води, 10 г дріжджів. Відібрані та бланшовані плоди горобини розім'яти, залити водою й варити 10 хв. Сік процідити, додати до нього цукру, остудити. Долити в нього розведені дріжджі, добре перемішати, розлити в пляшки, затулити корками й поставити на три дні в прохолодне місце.
Зимовий напій. 200 мл соку горобини, ЗО мл виноградного або яблучного соку, 600 мл соку буряка, 100 мл морквяного соку, 100 г цукру. Змішати соки, добре сколотити, додати цукру й охолодити.
Комментариев нет:
Отправить комментарий