Російська назва — вербена лекарственная.
Багаторічна трав'яниста рослина з родини вербенових. Народні назви: суха нехворощ, залізняк, червоні зірки, аптечна залізна трава. Росте при дорогах, на старих руїнах цегляних будинків, на неораних межах, смітниках, пагорбах тощо. Цвіте з червня до вересня.
Стебло вербени висотою до 1 м, чотиригранне, пряме, із шорсткими краями, вгорі — гілчасте. Листки нерівнозарубчасті, оберненояйцевидні, трироздільні, на верхівці— цілокраї. Квітки дрібні, блідо-лілові, без за паху, вгорі зібрані у багатоквіткові волоті, листки терпкі на смак.
Вербену лікарську здавна вважають чудодійною. У давнину служи телі релігійного культу оздоблювали нею вівтарі під час відправ та жертвоприношень Грецькі воїни вірили, що вербена захищає їхнє тіло від меча й вогню, а ворогів примушує втікати з поля бою. У давніх римлян ця рослина була присвячена Меркурію — крилатому вісникові богів. Вербеною прикрашали послів, яких відряджали в інші країни з мирними пропозиціями. У середньовіччі ця рослина була оточена надзвичайною таємничістю. Збирали її раз на рік, темної ночі, при сяйві Венери_або Меркурія. Вважалося, що особливою силою володіє та вербена, яку викопали золотою чи срібною лопатою. Вона, мовляв, здатна принести здоров'я й навіть багатство.
У науковій медицині вербену лікарську не застосовують, а в народі відвар її листків вживають всередину у разі захворювань печінки й селезінки. Чай із вербени п'ють при атеросклерозі, тромбозі вен, при порушеному обміні речовин, шкірних захворюваннях, загальній кволості та головному болю (мігрені).
Для виготовлення ліків використовують листки вербени, які збирають під час цвітіння. Рослину сушать на повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється.
Всі частини вербени містять глікозид вербеналін (який має протизапальну властивість), цукристу стахіозу, значну кількість дубильних речовин, слиз, мінеральні солі, ферменти, ефірні олії, до яких входять цитраль, терпен та терпеновий алкоголь.
Комментариев нет:
Отправить комментарий