Російська
назва — аир болотний.
Багаторічна
трав'яниста рослина з товстим горизонтальним повзучим кореневищем, покритим
численними тонкими корінцями.
стебло лепеха |
Використовують
з лікувальною метою кореневища, які копають на-провесні або восени. Миють їх у
холодній воді, сортують, ріжуть на ірібні шматки і сушать. Після прив'ялювання
очищають від кори, потім тону сушать. Добре висушені шматки повинні легко
ламатися, а не гнутися
Наявні
в кореневищах лепехи речовини, особливо гіркий глікозид акорин, підвищують
збудливість закінчень смакових нервів, посилюють рефлекторне виділення
шлункового соку, жовчновидільну функцію печінки, жовчного міхура та діурез.
Екстракти кореневища мають протизапальні та фунгістатичні властивості.
Гіркі
субстанції є також ефективним засобом при стійкому метеоризмі, зменшують
еластичність кишок, діють знеболююче при кишкових кольках.
Заспокійливі
й знеболювальні властивості препаратів лепехи пов'язані з наявністю в рослині
азарону, який в експерименті знімав у тварин напруження ізольованого відрізка
тонкої кишки, спастичні напруження, викликані ацетилхоліном та гістаміном,
проте дія його дещо слабша від дії папаверину.
Цікавий
факт: якщо перед експериментом протягом 2—3 днів вводити морським свинкам або
щурам настій лепехи, модель астми за допомогою аерозолю ацетилхоліну та
гістаміну відтворити неможливо.
У народній медицині настій кореневищ
застосовують при відсутності апетиту, в'ялому травленні, катарі та виразці
шлунка, блюванні, поносах тощо, при хворобах жовчних шляхів і каменях нирок.
Настій кореневищ також використовують при лихоманці, судорогах і водянці, як
відхаркувальний засіб (при бронхіті, бронхопневмонії).
На
Сході настій лепехи вважають добрим засобом, що підсилють статеву активність.
В
Індії кореневища лепехи вживають при лікуванні різноманітних психічних
розладів, наприклад істерії, неврастенії.
Зовнішньо
настій кореневищ застосовують для полоскання при неприємному запахові з рота
та для промивання гнійних ран і виразок. Ванни з настоєм кореневищ приймають
при гострому та хронічному артриті, що виник внаслідок порушення обміну
речовин, при рахіті, скрофульозі та хворобах жіночої статевої сфери. Якщо
випадає волосся, 2—3 рази на тиждень миють голову відваром суміші рівних частин
кореневищлепехи , однак цей засіб не може конкурувати з сучасними патентованими косметичними засобами. Щодо застосування
препаратів лепехи при гнійних ранах і виразках, то тут треба віддати їм
перевагу. Дія їх досить ефективна, оскільки рослина багата фітонцидами
та ефірними оліями з антисептичними властивостями.
Відвар
кореневищ
лепехи (10 г кореневищ на 200 мл води) вживанні, при розладі травлення і
секреції шлункового соку по 30 мл 3 рази на день перед вживанням їжі .
Як
тонізуючий засіб при пригніченні центральної нервової системи, шиї посилення
статевої активності, при гастриті, виразковій хворобі шлунка та
дванадцятипалої кишки, метеоризмі, жовтяниці, хронічному захворюванні спинного
мозку кореневище вживають у вигляді напою: на 1 склянку холодної
води беруть 1 чайну ложку подрібненого корене-вища лепехи, кип'ятять 10 хв.
П'ють по 30—50 мл 3 рази на день.
Настойка
кореневища лепехи на 40 % спирті — 1:5. Прозора рідина бурувато-жовтого
кольору, ароматна, гірко-пряного смаку. Можна приготувати настойку суміші трави
золототисячника (2 частини), тирличу (4 частини), кореневищ лепехи (2
частини), листків водяного трилисника, трави полину звичайного, шкірки
мандарина (по 1 частині) на 40% спирті
(до 65 частин).
Масляний
екстракт лепехи. 1—4 краплі на цукор при печії, гострих катаральних
гастритах з різким больовим синдромом. Зовнішньо застосовують як
болезаспокійливе розтирання при міозиті, артриті та для купелі (16—20 г на
ванну води) як седативний або тонізуючий засіб.
Препарати
кореневищ лепехи входять до складу шлункових зборів, таблеток вікаліну та
вікаїру, що застосовуються при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої
кишки, гіперацидному гастриті.
Протягом
багатьох століть кореневища лепехи використовували в ІНДІЇ як ліки,
знали його стародавні греки і римляни. І в наш час в країнах Сходу висушені і
розтерті в порошок кореневища лепехи являють собою улюблені прянощі.
Лепеху
використовують для приготування солодких страв. З свіжих кореневищ можна
приготувати ароматні цукати. Висушені кореневища цикорне тонують для
ароматизації компотів, киселів, мусів, фруктових супів.
Їх можна застосовувати замість лаврового
листа, імбиру, кориці. З свіжих пагінців і плодів готують тонізуючі салати.
Кореневища
лепехи жують для дезинфекції порожнини рота та зміцнення ясен, екстракти
з них використовують для виготовлення зубних еліксирів, порошків, паст. Чай з
кореневищ лепехи збуджує апетит, і зменшуе згагу і поліпшує діяльність
жовчного міхура.
Кореневища
миють і розрізають на кусочки довжиною не більше 8 ем, які розрізають ще на
декілька кусочків уздовж. Сушать при температурі, не вищій від 35°С, і
зберігають у щільно закритій посудині в сухому місці. Для солодких страв
{киселів, компотів, салатів, фруктових супів) кореневища лепехи можна
цукрувати, для чого в густий цукровий сироп кладуть кусочки кореневищ і
пропарюють 5—10 хв, потім виймають і просушують на дошці. Складають у
банки і пересипають цукром. їх можна використовувати як самостійне блюдо,
подаючи на десерт до чаю.
Незважаючи
на сильну гіркоту, рослина вважається нешкідливою, несильно діючою і
застосовується не тільки як лікарський засіб, а й у їжу.
Комментариев нет:
Отправить комментарий