Лепеха звичайна, аїр тростинний (Acorus calamus L.)

Російська назва — аир болотний.

Багаторічна трав'яниста рослина з товстим горизонтальним повзу­чим кореневищем, покритим численними тонкими корінцями.

стебло лепеха

Використовують з лікувальною метою кореневища, які копають на-провесні або восени. Миють їх у холодній воді, сортують, ріжуть на ірібні шматки і сушать. Після прив'ялювання очищають від кори, потім тону сушать. Добре висушені шматки повинні легко ламатися, а не гнутися

 Кореневища лепехи містять до 4,8% ефірної олії, до складу якої входять евгенол, борнеол, азарон, камфен, каріофілен, акорон, каламен, проазулен, сесквітерпеновий кетон акоренон та інші терпеноїди; в них є гіркий  глікозид  акорин, алкалоїд каламін, фітонциди, дубильні речови­ни, аскорбінова кислота, смоли, органічні кислоти, мінеральні солі.

Наявні в кореневищах лепехи речовини, особливо гіркий глікозид акорин, підвищують збудливість закінчень смакових нервів, посилюють рефлекторне виділення шлункового соку, жовчновидільну функцію печін­ки, жовчного міхура та діурез. Екстракти кореневища мають протиза­пальні та фунгістатичні властивості.

Гіркі субстанції є також ефектив­ним засобом при стійкому метеоризмі, зменшують еластичність кишок, діють знеболююче при кишкових кольках.

Заспокійливі й знеболювальні властивості препаратів лепехи пов'язані з наявністю в рослині азарону, який в експерименті знімав у тварин напруження ізольованого відрізка тонкої кишки, спастичні на­пруження, викликані ацетилхоліном та гістаміном, проте дія його дещо слабша від дії папаверину.

Цікавий факт: якщо перед експериментом протягом 2—3 днів вводити морським свинкам або щурам настій лепе­хи, модель астми за допомогою аерозолю ацетилхоліну та гістаміну відтворити неможливо.

Корінь лепехи аїру фото

Найчастіше вживають лепеху при неспецифічних розладах функції травної системи — поганому травленні, зменшеній секреції шлункового соку, запаленні кишок, кишкових кольках, метеоризмі тощо. Застосову­ють кореневища лепехи і як загальнозміцнювальний засіб, що сприяє бадьорості у людей похилого віку, у реконвалесцентів після перенесених захворювань та операцій, після тяжких фізичних навантажень.

У  народній медицині настій кореневищ застосовують при відсутності апетиту, в'ялому травленні, катарі та виразці шлунка, блюванні, поносах тощо, при хворобах жовчних шляхів і каменях нирок. Настій кореневищ також використовують при лихоманці, судорогах і водянці, як відхарку­вальний засіб (при бронхіті, бронхопневмонії).

На Сході настій лепехи вважають добрим засобом, що підсилють  статеву активність.

В Індії кореневища лепехи вживають при лікуванні різноманітних психічних розладів, наприклад істерії, неврастенії.

Зовнішньо настій кореневищ застосовують для полоскання при не­приємному запахові з рота та для промивання гнійних ран і виразок. Ванни з настоєм кореневищ приймають при гострому та хронічному арт­риті, що виник внаслідок порушення обміну речовин, при рахіті, скрофу­льозі та хворобах жіночої статевої сфери. Якщо випадає волосся, 2—3 ра­зи на тиждень миють голову відваром суміші рівних частин кореневищлепехи , однак цей засіб не може конкурувати з сучасними патентованими  косметичними засобами. Щодо застосування препаратів лепехи при гнійних ранах і виразках, то тут треба віддати їм перевагу. Дія їх досить ефективна, оскільки рослина багата фітонцидами та ефір­ними оліями з антисептичними властивостями.

Відвар кореневищ лепехи (10 г кореневищ на 200 мл води) вжива­нні, при розладі травлення і секреції шлункового соку по 30 мл 3 рази на  день перед вживанням їжі .

Як тонізуючий засіб при пригніченні центральної нервової системи, шиї посилення статевої активності, при гастриті, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, метеоризмі, жовтяниці, хронічному захворюванні спинного мозку кореневище вживають у вигляді напою: на 1  склянку холодної води беруть 1 чайну ложку подрібненого корене-вища лепехи, кип'ятять 10 хв. П'ють по 30—50 мл 3 рази на день.

Настойка кореневища лепехи на 40 % спирті — 1:5. Прозора рідина бурувато-жовтого кольору, ароматна, гірко-пряного смаку. Можна приготувати настойку суміші трави золототисячника (2 частини), тирли­чу (4 частини), кореневищ лепехи (2 частини), листків водяного трили­сника, трави полину звичайного, шкірки мандарина (по 1 частині) на 40% спирті  (до 65 частин).

Масляний екстракт лепехи. 1—4 краплі на цукор при печії, гострих катаральних гастритах з різким больовим синдромом. Зовнішньо застосовують як болезаспокійливе розтирання при міозиті, артриті та для ку­пелі (16—20 г на ванну води) як седативний або тонізуючий засіб.

Препарати кореневищ лепехи входять до складу шлункових зборів, таблеток вікаліну та вікаїру, що застосовуються при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, гіперацидному гастриті.

Протягом багатьох століть кореневища лепехи використовували в ІНДІЇ як ліки, знали його стародавні греки і римляни. І в наш час в кра­їнах Сходу висушені і розтерті в порошок кореневища лепехи являють собою улюблені прянощі.

Лепеху використовують для приготування солодких страв. З свіжих кореневищ можна приготувати ароматні цукати. Висушені кореневища цикорне тонують для ароматизації компотів, киселів, мусів, фруктових супів.

 Їх можна застосовувати замість лаврового листа, імбиру, кориці. З свіжих пагінців і плодів готують тонізуючі салати.

Кореневища лепехи жують для дезинфекції порожнини рота та зміцнення ясен, екстракти з них використовують для виготовлення зуб­них еліксирів, порошків, паст. Чай з кореневищ лепехи збуджує апетит, і зменшуе згагу і поліпшує діяльність жовчного міхура.

Кореневища миють і розрізають на кусочки довжиною не більше 8 ем, які розрізають ще на декілька кусочків уздовж. Сушать при тем­пературі, не вищій від 35°С, і зберігають у щільно закритій посудині в сухому місці. Для солодких страв {киселів, компотів, салатів, фруктових супів) кореневища лепехи можна цукрувати, для чого в густий цукровий сироп кладуть кусочки кореневищ і пропарюють 5—10 хв, потім виймають і просушують на дошці. Складають у банки і пересипають цукром. їх можна використовувати як самостійне блюдо, подаючи на десерт до чаю.

Незважаючи на сильну гіркоту, рослина вважається нешкідливою, несильно діючою і застосовується не тільки як лікарський засіб, а й у їжу.