Кульбаба росте всюди, де є хоч жменька грунту. Це багаторічна трав'яниста рослина з родини складноцвітих, із молокоподібним соком. Корінь товстий, прямовисний, переходить у коротке гіллясте кореневище. Листки ланцетовидні, звужені до основи, зубчасті. Квіткове стебло (стрілка) заввишки 15—20 см, порожнисте, на верхівці має Один великий квітковий кошик із численними язичковими яскраво-жовтими квітками. Росте кульбаба лікарська на луках, у полях, лісах, садах, обабіч шляхів, на смітниках. Цвіте з квітня до вересня.
Кульбаба дуже поширена як харчова рослина у країнах Західної Європи, особливо у Франції та Швейцарії, а також у Японії, Індії, США, де молоді листки вживають як незамінний салат.
Слід зауважити, що за вмістом аскорбінової кислоти кульбаба поступається перед кропивою, первоцвітом, черемшею тощо, та доступність і різноманітність дії на організм людини ставлять її поруч із цими цінними ранньовесняними харчовими рослинами.
У народній медицині корінь і траву кульбаби використовують як гіркоту для збудження апетиту, поліпшення травлення, як жовчогінний засіб. Густий екстракт або порошок із кореня входить до складу зборів, які у народі застосовують для лікування цукрового діабету, хвороб печінки, жовчнокам'яної хвороби, геморою і подагри, а також при недостатній кислотності шлункового соку, закрепах, сечокам'яній хворобі, гастриті, хворобах селезінки, недокрів'ї та як молокогінний засіб.
Корені кульбаби викопують восени, коли в'яне листя, або навесні — до цвітіння рослини. їх очищають від землі, миють і сушать (попередньо прив'яливши протягом кількох днів на сонці, доки не припиниться виділення молочного соку) в теплому добре провітрюваному приміщенні або на селянській печі, розклавши тонким шаром.
В коренях кульбаби містяться гіркий глікозид тараксацин, до 40 % інуліну, до 15 % білкових речовин, дубильні речовини, важливі мінеральні солі, близько 62 мг% аскорбінової кислоти, вітаміни групи В, органічні кислоти, каротин та інші фізіологічно активні сполуки.
У суцвіттях і листках рослина має каротиноїди (тараксантин, флавоксантин), лютеїн і віолоксантин, тритерпенові спирти (арнідіол, фарадіол), а також рибофлавін й аскорбінову кислоту.
Свіжі листки й сік кульбаби лікарської застосовують при атеросклерозі, анемії, авітамінозі Е.
Ще Авіценна використовував свіжий сік кульбаби для усунення застійних явищ у воротній вені та лікування набряків; молочним соком рослини пін виводив більма, а на місце укусу скорпіона накладав комп рес із свіжої рослини.
У китайській народній медицині всі частини кульбаби використову-ють як жарознижувальний і потогінний засіб, від укусів змій, при нестачі грудного молока у жінок, що годують дітей, запаленні лімфатичних вузлів, для виведення бородавок, мозолів, ластовиння.
У багатьох літературних джерелах про кульбабу більшою мірою йдеться як про лікарський засіб. А коли її називають харчовим продуктом, виникає недовіра. Це, безумовно, пов'язано з незнанням.
У їжу використовують майже всі частини кульбаби: листки, корені та квіткові бруньки. Листки її поживні й містять далеко більше заліза, фосфору й кальцію, ніж листвяні овочі. З молодих листків кульбаби готують салати, приправи до м'ясних і рибних страв, їх додають до супів і її борщ. Щоб позбавити гіркоти, молоді листки кладуть на півгодини в солону воду, корені відварюють 6—8 хв у підсоленій воді.
Салат із кульбаби з овочами. Для однієї порції беруть 100 г свіжих вимочених у солоній воді й посічених листків кульбаби, 50 г зеленої цибулі, 30 г петрушки, 30 г соняшникової олії; сіль, оцет, кріп та перець — за смаком. Подрібнену петрушку та цибулю сполучають із листками кульбаби, заправляють олією, оцтом, солять, добре перемішують і зверху посипають кропом.
Такий салат КОРИСНИЙ хворим на подагру, спондилоартрит, недокрів'я, ревматизм.
Салат із яйцем. 100 г листків кульбаби, 20 г зеленої цибулі, 50 г квашеної капусти, одне варене яйце, 50 г сметани, сіль за смаком. Витримані в холодній підсоленій воді листки порізати, покласти квашену капусту та порізане яйце, посолити й добре перемішати. Заправити сметаною.
Зелений соус. Дві жмені свіжої зелені (кульбаби, кропиви, крес-са-лату, щавлю кислого, огірочника лікарського, петрушки, пера зеленої цибулі, кропу, любистку) посікти й, додавши двоє дрібно порізаних кру-то зварених яєць та цибулину, перемішати. Залити соусом із однієї склямки кефіру, куди додати сіль, перець, сік та шкуринку половини ли-мона, Подавати до вареної картоплі в мундирах, вареної яловичини або риби.
Варення із квіток кульбаби. Зібрати квітки кульбаби, перебрати, очистити від квіткових ніжок, промити в холодній воді. Залити квітки подою так, щоб вона тільки вкрила їх. Прокип'ятити 20 хв. Настояти ПРОТЯГОМ 10—12 год. Процідити й старанно віджати. Вичавки викинути До підпару додати цукор (на 1л — 1 кг цукру). Зварити варення до го товності. Для поліпшення смаку та кольору за 10—12 хв до готовності додати до нього цитринової кислоти (1—2 г на 1 л варення)
У народі кульбабу часто використовують для виготовлення цілю-щих безалкогольних напоїв, відварів та спиртових настойок. Настої й настойки коренів кульбаби мають приємний смак і цілющі власти
вості — активізують діяльність травних залоз і шлунка, посилюють апетит, регулюють обмін речовин.
Чай. На 1 склянку окропу беруть 2 столові ложки свіжих квіток кульбаби. Кип'ятять 2 хв, настоюють 15 хв.
Чай із подрібненого кореня кульбаби (корінь збирають восени). Одну столову ложку кореня залити 1 склянкою окропу, варити 15 хв, загорнути в теплу тканину й настоювати півгодини. Пити вранці та увечері по 1 склянці, ковтками.
Жовчогінний чай. 1) Змішати по одній частині кореня кульбаби та кореня лопуха, 2 столові ложки суміші залити 500 мл холодної води. Настоювати 12 год, кип'ятити 15 хв, знову настояти (закутати в тепле) півгодини. Вживати по півсклянки 4 рази на день.
2) Змішати по одній частині кореня кульбаби, кори крушини, листків м'яти холодної, квіток календули. Одну столову ложку суміші залити 300 мл сирої холодної води. Настоювати 12 год, кип'ятити 10 хв. Пити вранці та увечері по 1 склянці.
Комментариев нет:
Отправить комментарий