Звіробій — одна із найпоширеніших у країні та відомих у народі лікарських рослин. Коли він квітне, то його золотисто-жовті квітки, наче багаття, «видихають» життєдайні промені сонця, огортають галявини, заквітчують їх гірляндами. Ця рослина широко відома в траволікуванні. Цінні властивості звіробою використовували протягом тисячоліть усі народи, різні верстви населення.
Грецькі лікарі Діоскорид та Пліній використовували п медицині звіробій. В середні віки такі знамениті лікарі, як Парацельс і Татермон-танус, настирливо й не без успіху рекомендували цю лікарську рослину. В народі існувало повір'я, що звіробій — «зброя проти Відьом і чортів», і тому траві давали милозвучні імена: «Божа трава», «Божа милість». Досі серед лікарів побутує думка, що ця рослина робить людей такими світлими, такими радісними, наче вони поглинули в себе сонце.
Сучасна наука може пояснити ці чудові властивості рослини. Червоний пігмент звіробою гіперицин разом із сонячним світлом стимулю-
84
юче впливає на весь людський організм. Це явище називають фотосенсибілізацією. Дуже дивний той факт, що в пігменті нашої крові утворюються фотосенсибільні, тобто світлочутливі, речовини, які, як було доведено, безпосередньо діють на нервову систему людини.
Існує твердження, що ці речовини здатні повернути людині гармонію ритмічної рівноваги. Таким чином, у світлі сучасних досліджень звіробій постає перед нами справді таким, яким його вважали давні лікарі. Це природний нейрофільний засіб, який знімає депресію та нервозність, слабкість нервової системи, тривожні стани й виснаження на нервовому грунті і через це дає чудові результати при лікуванні багатьох захворювань, характерних для нашого часу з його динамічним темпом життя.
Звіробій здебільшого застосовують, лікуючи хвороби травного каналу. Препарати з нього сприяють зменшенню спазмів кишок та жовчних шляхів, дещо розширюють кровоносні судини, їм властива досить виражена протизапальна дія на слизові оболонки травного каналу (дія дубильних речовин), легка в'яжуча та бактеріостатична дія (ефірна олія, дубильні речовини, смолисті сполуки). Препарати звіробою значно обмежують ріст патогенних бактерій (в основному грампозитивних), але не впливають на гриби. Вони нормалізують видільну функцію шлункових залоз: при зниженій кислотності збільшують секрецію шлункового соку. Досі не вивчено вплив звіробою на жовчотворення, але посилене жовчовиділення внаслідок його вживання свідчить про спазмолітичну дію рослини на жовчовивідні шляхи. Звіробій певною мірою посилює діурез, незважаючи на антагонізм між окремими компонентами фракції флавоноїдів: гіперозид посилює діурез, а рутин гальмує його.
Наявний у рослині гіперицин є каталізатором внутрішньоклітинних реакцій та регулятором життєвих процесів в організмі. Він утворюється з двох частин емодиноантрону, а за структурою та деякими властивостями наближається до гематопорфірину. Тому припускають, що він діє на біохімічні процеси в органах, уражених злоякісними пухлинами. Про цю спорідненість гематопорфірину з гіперицином свідчить той факт, що при вживанні екстрактів трави звіробою шкіра набуває підвищеної чутливості до ультрафіолетових променів. У разі зовнішнього застосування звіробою, особливо його квіток, виявляється його протизапальний, в'яжучий, бактеріостатичний вплив при багатьох захворюваннях шкіри.
Препарати звіробою ефективні при лікуванні розладів нервової системи, нейродистонії, мігрені, нічного нетримання сечі в дітей. Проте найчастіше їх використовують для збудження апетиту, як в'яжучий засіб од коліту (дія таніноподібних флавоноїдів) і для прискорення гоєння ран (антибактеріальна дія). В суміші з іншими рослинами звіробій застосовують для лікування хвороб печінки, зокрема у випадках, коли їх супроводжує жовтяниця; гострого й хронічного пієлонефриту ,,та циститу, нирковокам'яної хвороби, ускладеної пієлонефритом. Звіробій стимулює дію серця, підвищує артеріальний тиск, звужує кровоносні судини (дія холіну), тамує біль.
У науковій медицині звіробій успішно використовують для лікуван ня нирковокам'яної хвороби. Клінічні дослідження показали, що ефірно спиртовий настій рослини добре діє при гострому та хронічному коліті.
Вивчено глистогінну властивість звіробою при інвазії карликовим ціп'яком. Для вигнання гельмінтів користувалися 15 % настоєм трапи, який призначали по 90— 150 мл тричі на день протягом 3 днів із наступ ним прийомом проносних засобів. Курс лікування складався із трьох циклів із перервами між ними 9—12.днів.
Хворим на хронічну форму гастриту призначають 10 % настій звіробою по 100 г тричі на день перед їдою протягом 1—2 міс. Внаслідок такого лікування у хворих зникають біль, згага та інші диспепсичні розлади, нормалізується кислотність шлункового соку.
Із звіробою готують настої для внутрішнього вживання. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку суміші квіток та листків рослини й настоюють 10 хв. П'ють по 2 склянки настою протягом дня після їди. Лікування тривале. За діареї 1 столову ложку суміші звіробою й деревію тисячолистого (порівну) заливають 1 склянкою окропу й настоюють. П'ють натще. Хвороби печінки, що супроводяться закрепом, лікують напаром такого збору рослин: 1 столову ложку суміші звіробою (20 г) і цмину піскового (ЗО г) заливають 1 склянкою окропу, кип'ятять 7—10 хв, додають кору крушини ламкої (20 г), напарюють цілу ніч і проціджують. Випивають 5 склянок.
Для хворих на виразкову хворобу шлунка з високою кислотністю рекомендують такий напій: трави звіробою, трави сухоцвіту болотяного, кореня лепехи, листків м'яти, трави кропиви собачої — по 15 г, плодів шипшини —- 50 г, заливають 1,5 л води, доводять до кипіння, настоюють 2—3 год. У проціджений відвар треба додати за смаком сироп. Вживають по півсклянки 2—З рази на день.
У народній медицині звіробій широко використовують для лікування різних запальних процесів, туберкульозу легень із кровохарканням, захворювань печінки, геморою, поліартриту, радикулоневриту, подагри, мастопатії, хвороб статевих органів у жінок, фурункулів тощо.
При розумовій перевтомі, нервовому перенапруженні та безсонні рекомендують пити за ЗО хв до сну 1 склянку напару із 1 столової ложки суміші трави звіробою звичайного, трави (або квіток) деревію тисячолистого і кореня дягелю лікарського (порівну), взятої на І склянку окропу. Зовнішнє застосування препаратів такої суміші забезпечує швидке гоєння виразок, фурункулів, гнійних запальних процесів шкіри.
Для спринцювання при гінекологічних захворюваннях готують відвар звіробою у суміші з дубовою корою, коренями кропиви дводомної, пелюстками троянди, квітками цмину піскового, травою грициків звичайних, омели білої, вербовою корою, насінням льону, коренем жимолості, коренем алтеї, травою гірчака перцевого і квітками нагідок. Чотири ложки суміші цих компонентів, взятих порівну, кип'ятять у 2—З л води 20 хв. Гарячим відваром промивають піхву двічі на день — вранці
й увечері.
і
86
Настій рослини вживають усередину у формі крапель за ревматич них захворювань.
У народі звіробій дуже часто використовують для заварки чаю З нього готують чудовий ароматичний напій, приємний на смак, із цілющими властивостями. Він, 'мав казкова жива вода, загоює рани, припи няє запальні процеси в організмі, стимулює діяльність залоз внутрішньої секреції й регулює функцію органів травної системи, поліпшує роботу серця, дещо заспокоює центральну нервову систему, виявляє за-гальнозміцнювальну дію на організм людини Але вона не подібна до такої кофеїнмісткого чаю, звіробій не збуджує, не «підхльостує» організм, а, стимулюючи діяльність багатьох органів і систем, зміцнює його захисні сили.
Таку різноманітність дії чаю із звіробою пов'язують з тим, що в рослині містяться десятки фізіологічно активних сполук: вітаміни, дубильні речовини, каротин, макро- і мікроелементи тощо.
Для виготовлення напою необхідно 2—-3 столові ложки подрібненої трави звіробою разом з квітками і листками залити в порцеляновій чи емальованій посудині 1 л води, довести до кипіння або залити окропом й настояти 30—40 хв у теплому місці. Потім настій процідити крізь марлю або металеве ситечко й пити як чай, додаючи за смаком цукор або мед.
Звіробій використовують для виготовлення так званих тонізуючих чаїв та бальзамів. їх п'ють завжди свіжими, добре настояними. Траву заливають окропом, накривають і настоюють 30 хв. Класичною вважається така доза: 1 повна чайна ложка на 1 склянку води.
Добрі смакові якості має такий бальзам: звіробій, цмин пісковий, материнка, кропива, м'ята перцева, подрібнені плоди шипшини та суха лимонна цедра, а також глід і горобина звичайна — все це в пропорції 1:1. Сюди додають ще 5 частин зеленого чаю і 2 частини чорного плиточного.
Класичні трав'яні чаї із звіробоєм:
1. По 3 частини материнки, звіробою, м'яти перцевої, по 1 частині пелюсток і плодів шипшини.
2. Одна частина звіробою, 1/2 частини материнки, 1/2 частини плодів шипшини.
3. Звіробій і листки чорної порічки в будь-яких пропорціях.
4. Дві частини головок конюшини, 1 частина звіробою, 1 частина листків порічок.
5. Рівні частини первоцвіту й звіробою.
Заготовляють траву й листки переважно тільки сухої, ясної погоди, коли немає роси.
Настій звіробою в співвідношенні 1:5 дає лікувальний ефект при жирній себореї шкіри обличчя та вугровій висипці, заспокоює подразнення, сприяє швидкому гоєнню гнійних запальних процесів шкіри.
87
Комментариев нет:
Отправить комментарий