Лабазник в'язолистий (Filipendula ulmaria L.)

Російська назва — таволга вязолистная, лабазник вязолистный.

Багаторічна трав'яниста рослина з родини розових. Стебло пряме, високе—до 1 м заввишки, з густим волосистим суцвіттям жовто-білих, іноді кремових запашних квіток. Листки пірчасті (понадрізувані), не-округлені, зеленувато-білуваті, знизу повстисті. Росте на вологих місцях: на луках і узліссях, у ярах, по берегах річок та між чагарниками — майже по всій території зони помірного клімату колишнього СРСР.

З лікувальною метою використовують траву (збирають під час цвітіння — в червні-липні) й корені (заготовляють ранньою весною або восени). Квітки зберігають у добре закритих коробках, а корені — у мішках. Трава містить дубильні речовини, барвну речовину, спіреїн, віск, ефірну олію з саліциловим альдегідом, метилово-саліциловий ефір геліотропін, терпени, саліцилову та аскорбінову кислоти.
Лабазник в'язолистий (головним чином його корені) цінний тим, що окрім згаданих складників має в собі метилово-саліцилову ефірну олію, яка цілком може замінити (і навіть із більшим ефектом) хімічний препарат метилсаліцилат. Тому екстракти цієї рослини вживають як протиревматичний засіб. Цю рослину використовують лише в народній медицині — у вигляді відварів та мазей: як потогінний, протиревматичний, сечогінний (при хворобах сечового міхура й нирок) і зміцнювальний засіб (при катарі верхніх дихальних шляхів, геморої).
З успіхом застосовують відвар лабазника в'язолистого при сильному болю у шлунку від запалень, іноді у відвар додають кропиви та звіробою (порівну). Завдяки дубильним та саліциловим речовинам,які містяться у цій рослині, її успішно можна застосовувати для лікування хвороб шкіри (вживають усередину)Відвар квіток та листків п'ють у разі істеричних судорог, болю у шлунку її кишках. У народній медицині Сибіру настій трави вживають для лікування серцевих захворювань, ядухи, головного болю, поносів, дизентерії і як сечогінний та протиглисний засіб.
Як зовнішній засіб згущений відвар лабазника в'язолистого засто-совують для промивання ран, що гнояться, для спринцювання при болях, для клізм при тривалих поносах, а також як примочки до вира-зок, фістул і чиряків; особливо ефективне лікування сумішшю лабазника із зміїним коренем.
Іноді застосовують мазь із порошку кореня лабазника в'язолистого. В нещасних випадках, коли немає швидкої лікарської допомоги, люди рятують себе од укусів змій та скажених собак прикладанням до ураженого місця свіжопорізаного, краще потовченого кореня цієї рослини. Кореню, як активнішому засобові, завжди надають перевагу перед травою цієї рослини.
Відвар квіток та листків п'ють у разі істеричних судорог, болю у шлунку її кишках. У народній медицині Сибіру настій трави вживають для лікування серцевих захворювань, ядухи, головного болю, поносів, дизентерії і як сечогінний та протиглисний засіб.
Як зовнішній засіб згущений відвар лабазника в'язолистого засто-совують для промивання ран, що гнояться, для спринцювання при болях, для клізм при тривалих поносах, а також як примочки до вира-зок, фістул і чиряків; особливо ефективне лікування сумішшю лабазника із зміїним коренем.
Іноді застосовують мазь із порошку кореня лабазника в'язолистого. В нещасних випадках, коли немає швидкої лікарської допомоги, люди рятують себе од укусів змій та скажених собак прикладанням до ураженого місця свіжопорізаного, краще потовченого кореня цієї рослини. Кореню, як активнішому засобові, завжди надають перевагу перед травою цієї рослини. .
М. А. Носаль рекомендує хворим із запальними процесами органів сечовивідної системи, водянкою, ревматизмом, подагрою вживати таку суміш: квіток лабазника — 10 г, листків мучниці — 15 г, трави остудника голого— 10 г, кукурудзяних приймочок (волосу), лушпиння квасолі й кореня бузини трав'янистої, березових бруньок — по 15 г, хвоща по-ЛЬОВОГО, трави споришу, пелюсток волошки — по 10 г. Чотири столові ложки цієї суміші заливають із вечора 1 л сирої води, а вранці кип'ятять 5-10 хв), напарюють півгодини, після чого віджимають і проціджують. П'ють теплим 6—7 разів протягом дня.
Молоді пагінці й листки лабазника споживають у салатах. їх мож-на додавати до борщів та супів. Квітки й листки — чудовий компонент полівітамінного чаю. Аромат і смак чудові, користь величезна. Готують безалкогольний напій із 50 г свіжих квіток лабазника і 60 г меду на 1 л ВОДИ. Квітки доводять до кипіння, настоюють протягом ЗО хв, додають меду. Вживають холодним.