Російська назва — амми зубная.
Дворічна трав'яниста рослина. Стебло гілчасте, листки двічі-три-чіперисторозсічені, їхні дольки тонкі, лінійні або ниткоподібні, загострені, розташовані почергово. Суцвіття має густий складний зонтик на довгому квітконосі. Квітки дрібні,, білі, з неприємним запахом. Плоди — сім'янки яйцевидної форми, двороздільні.
Цвіте у червні-липні.
Цю рослину культивують в Україні, у Молдові, Краснодарському краї Росії, Азербайджані. З лікувальною метою використовують лиші насіння.
У плодах амі зубної містяться похідні фуранохромону, в основному келін. Дещо в меншій кількості ця рослина має віснагін, келінін, аміни, келінол та вісаміол. Крім хромонів, у насінні знайдено дигідропіраноку марини, віснадин, самідин та флавоноїд акацетин, а також майже 0,2 % ефірної олії і близько 20 % жирної олії, в складі якої майже половину становлять петрозелінова та бегенова кислоти.
Подрібнене насіння застосовують у вигляді порошку: його вжив:і ють по 1 чайній ложці 3—4 рази на день при сечокам'яній хворобі і приступами ниркових кольок. Ще можна застосовувати надар 2 столових ложок насіння амі зубної у 300 мл води. Цей водний екстракт готують у духовці протягом 3—4 год, доки не випарується половина розчину. Потім його проціджують, охолоджують і п'ють по 1 столовій ложці тричі на добу. Екстрактивні речовини селективно спазмолітично впливають на сечовивідні шляхи, тому їх і рекомендують при спазмах сечоводів, виході ниркових каменів та ниркових кольках.
Комментариев нет:
Отправить комментарий