Для лікування використовують лише траву. Це багаторічнії трав'яниста рослина заввишки 15—60 см, ізцродини бобових. Вона вкрита шовковистими волосинками та має жовте вертикальне кореневище. Листки непарноперисті, продовгувато-лінійні, цілокраї, з нерівними бічними листочками. При корені часто є один великий листочок. -Головки у квіток розташовані попарно на кінцях гілок, обгортка біля основи складається з пальчастороздільних приквітків. Віночок у квітки жовтий, рідше — оранжевий. Цвіте заяча конюшина в червні-липні.
Росте на узліссях, серед чагарників, на суходільних луках. Зустрічається на всій європейській території колишнього СРСР, зокрема на Кавказі.
Найкраще збирати траву у червні-липні.
Рослина містить велику кількість флавоноїдів та аскорбінову кислоту (191 мг%).
Настій трави застосовують для лікування діабетичного гломеруло-склерозу, гострих та хронічних пієлонефриту, циститу. З цією метою готують водний настій з 2 столових ложок суміші сухих квіток та трави заячої конюшини, залитих 300 мл окропу. Настоювати 30—40 хв. Вживати по 50 мл тричі на день перед їдою.
При лікуванні діабетичного гломерулосклерозу ефективна суміш: трави заячої конюшини — 20 г, сухоцвіту болотяного—15 г, лушпайок квасолі — 15 г, трави центурії лікарської — 10 г. Все це слід настоювати 2 год у 600 мл окропу. Тоді настій процідити і вживати по 100 мл З—4 рази на день перед їдою.
Комментариев нет:
Отправить комментарий