Верес звичайний (Calluna vulgaris L.)

Російська назва — вереск обыкновенный.

Вічнозелений дуже гіллястий невеличкий кущик з дрібними листками, що розміщені східчасто в чотири ряди. Квітки дрібні, лілові або лілово-рожеві, на коротких квітконіжках, вгорі зібрані в однобічну китицю. Цвіте у серпні-вересні. Росте у лісах, на піщаних узгір'ях та на галявинах. Поширений у північній і середній смугах європейської частини колишнього СРСР (переважно в нечорноземних районах) та в Західному Сибіру.

Лікувальну дію мають квітки під час цвітіння. Збирають вкриті листками гілки із квітками й сушать. Хімічний склад — близько 7 % дубильних речовин, мінеральні солі, кремнеземова кислота, цукри, флавонові глікозиди, барвні речовини, гіркий глікозид ериколін, що розпадається на глюкозу та пахучий ерицинол, алкалоїд ерикодинін, ензим арбутаза, лимонна кислота, сапонін. У листках виявлено 0,6—0,7 мг арбутину.
Впливає сечогінно, потогінно та в'яжуче, дезинфікує сечовивідні шляхи. Сечогінна дія рослини залежить від наявності флавоноїдних сполук, антибактеріальну дію зумовлюють арбутинові речовини, які в лужному середовищі гідролізуються й вивільнюють гідрохінон. Вважають, що в квітках вересу міститься сума активних речовин (ще не вивчені), які підсилюють антимікробну дію препаратів, виготовлених із рослини. Ліки з наземної частини вересу збуджують видільну функцію шлункових залоз (гіркі сполуки), діють протизапально, а також як легкий в'яжучий засіб  (дубильні речовини). При вживанні великих доя відвару вересу порушується функція центральної нервової системи.
У науковій медицині використовують настій трави вересу як сечо гінний та антисептичний засіб при приступах ниркових кольок і просім титі. Водний настій трави вересу використовують для лікування нирки вокам'яної хвороби, запалення ниркових мисок., ниркових кольок, хро нічного циститу та сольового діатезу, а також захворювань печінки і жовчних шляхів.
У народній медицині, крім лікування урологічних захворювань, рв комепдують вживати настій трави вересу при подагрі й ревматизмі, розладі нервової системи. Застосовують траву вересу в суміші з іншими рослинами при хронічному міокардиті. Зовні використовують у вигляді компресів на рани, що довго не гояться, та для ванн при висипках і ранах на тілі.
Гілки із квітками вересу настоюють протягом 10 хв. П'ють по 2 склянки на день ковтками, настій корисний для хворих на гастрит :і підвищеною кислотністю шлункового соку. Як заспокійливий засіб настій дають від безсоння, найкраще вживати суміш вересу — 20 г, трави кропиви собачої або сухоцвіту болотяного— 15 г, валеріанового кореня — 10 г 1 столову ложку суміші заливають 2 склянками окропу й напарюють цілу ніч. П'ють при неврастенії по 4-—5 ковтків, 4 склянки на добу При безсонні беруть 2 повні столові ложки суміші (трави вересу.— 20 г, листків меліси.— 20 г та кореня валеріани -40 г) на 1 склянку окропу, настоюють 15 хв. Випивають ковтками впродовж дня.
Хворим на ендокардит, перикардит, міокардит, мітральний стеноз рекомендують 2 чайні ложки суміші квіток вересу, квіток терну, квіток глоду колючого, трави кропиви собачої, трави деревію, коренів любистку (порівну) варити 20 хв в 200 мл води, випити ковтками протягом дня. Сечогінно діє суміш трави вересу, трави остудника голого, квіток лаванди, кореневищ аїру тростинного й листків шавлії (порівну): 1 столову ложку суміші залити 1 склянкою окропу, напарити 10 хв. Вживати по 2 склянки на день.