пятница, 3 июня 2011 г.

Будяк кучерявий, хрестовий корінь бенедиктинський (Cnicus benedictus L).


Російська назва — волчец кудрявый.
Однорічна трав'яниста рослина з гіллястим стеблом заввишки 20—70 см, з неприємним запахом. Стебло колюче, липко-залозисте, павутинисто-повстяне. Листки довгасті, перистороздільні або зубчасто-лопатеві, липко-волосисті, біля основи волохаті. Квітки дрібні, жовтуваті, зібрані в окремі кошики на кінцях гілок і стебла. Обгортка з жовтуватих колючих листочків. Цвіте у липні-серпні. Розводять рослину в садах; у здичавілому вигляді вона зустрічається на сухих схилах, поблизу жител, обабіч доріг, іноді в посівах.

Для виготовлення ліків використовують траву і корені будяка кучерявого. Збирають траву (верхівки стебел, що цвітуть) під час цвітіння і сушать під відкритим небом у затінку. Восени викопують дуже запашний, гірко-терпкий корінь. Рослина містить біля 0,3 % гірких сполук (кніцин, кніциноліл, бенедиктин), антибіотичну сполуку додекадієнотет-раїн, до 12 % мінеральних солей, похідні флавонових глікозидів (апігенін і кемпферол), тритерпенові сполуки, смоли та слиз.
Найчастіше застосовують препарати будяка кучерявого для поліпшення травлення та збудження апетиту, що зумовлено наявністю в рослині гірких сполук. Останнім часом підтверджена антибіотична дія екстракту будяка кучерявого на мікроорганізми стафілококового ряду та віруси  (А. Ожаровський).
У народній медицині різних країн відварами будяка кучерявого лікують подагру, жовтяницю, порушення менструального циклу в дівчат, бронхіальну астму, а також катари дихальних шляхів та запори.
Як засіб, що поліпшує травлення, стимулює виділення шлункового соку, зменшує надмірну ферментацію у кишках, особливо в дітей та осіб похилого віку, препарати будяка кучерявого застосовують у'сумішах з іншими лікарськими рослинами. З метою активізації процесів метаболізму його дуже часто поєднують з листками кропиви, травою фіалки триколірної, травою деревію. Як діуретичний засіб він корисний у поєднанні із листками берези, квітками цмину піскового, травою хвоща польового, коренями вовчуга колючого і як жовчогінний — з листками м'яти перцевої, плодами цмину піскового, травою полину, травою чистотілу тощо.
Для підтримання організму після тривалої виснажливої хвороби напій будяка вживають у вигляді чаю. Для цього на 1 склянку окропу беруть 1 чайну ложку подрібненої трави, настоюють 10 хв. П'ють по І склянці щоранку натще і ввечері.
Для збудження апетиту необхідно 1 столову ложку суміші трави будяка   (20 г),  полину гіркого й золототисячника   (по  10 г)   залити 200 мл окропу й настояти 10 хв. Пити по півсклянки тричі на день за підгодини до їди.
Для лікування гіперацидного гастриту 1 столову ложку суміші (порівну) трави будяка кучерявого, листків бобівника трилистого, трави фіалки триколірної, кореня дягелю, трави буркуну і трави материнки лікарської настоюють 10 хв на 1 склянці окропу. П'ють по 100 мл 3 рази на день.
Для лікування гепатиту беруть 1 столову ложку суміші (порівну) трави будяка, плодів барбарису, бруньок берези білої, листків горіха волоського, трави звіробою, трави деревію тисячолистого на 1 склянку окропу, настоюють 10 хв і випивають за 2—3 рази протягом дня.
При цирозі печінки настій готують таким чином: 1 столову ложку суміші (порівну) трави будяка кучерявого, крушини ламкої, плодів кмину, трави звіробою і трави деревію тисячолистого.заливають 1 склянкою окропу, настоюють 10 хв. Випивають 2—3 склянки за день (В. В. Кар-хут,  1974).

Комментариев нет:

Отправить комментарий