Буркун жовтий (Melilotus officinalis L.)

Російська назва — донник лекарственный.
Дворічна трав'яниста рослина із запахом кумарину, заввишки 50— 100 см, з малогіллястим стержневим коренем. Стебло пряме, гіллясте, у верхній частині опушене. Листки дрібні, довжиною до 3 см, трійчасті, довгочерешкові, з шиловидно загостреними прилистками. Квітки дрібні, 5—7 мм довжиною, яскраво-жовті, пониклі, зібрані в густі видовжені прикінцеві китиці. Плоди — дрібні, овальні, буруваті, поперечно-зморшкуваті одно-, рідше — двонасінні боби.
Цвіте майже ціле літо— із червня до осені.

Росте на полях, сухих луках, край доріг, на схилах вибалків, серед пустирів, на парових полях.
Зустрічається по всій території колишнього СРСР, особливо в лісостеповій та степовій зонах.
Лікарською сировиною служить трава буркуну. Вона має сильний кумариновий запах, що нагадує запах свіжовисушеного сіна, солонувато-гіркий смак.
На початку цвітіння збирають верхівки рослини й бокові пагінці, пізніше:— всю наземну частину, яку після висушування обмолочують внаслідок чого одержують суміш квіток, листків, незначної кількості плодів і тонких стебел. Сушать сировину в тіні або на горищі.
Трава буркуну містить біля 1 % лактонів, що надають їй приємно запаху (лактон оксикоричної кислоти — кумарин і лактон кумаринове кислоти — мелілотин), а також фенольний глікозид мелілотозид, кум-ринову й мелілотову кислоти.
Крім того, трава має азотисті сполуки, флавоноїди, аскорбінову кислоту, слиз і цукор, похідні пурину, жироподібні речовини (бІЛі 4,3 %), білок (17,6 %) та ефірну олію (біля 0,01 %) . Дуже важливою складовою частиною виступає дикумарин, що має властивість гальмувати зсідання крові.
Біологічні сполуки буркуну, завдяки наявності кумарину, посилюють кровообіг, особливо у судинах головного мозку. Крім того, збільшують опір капілярів за рахунок зменшення проникності їхніх стінок та зменшення запального процесу. Велике значення має вплив кумарину на лімфатичну систему. Доведено, що лімфообіг в організмі залежить не тільки від ступеня тиску в лімфатичних судинах, а й значною мірою від перистальтичного руху цих судин. Дослідження останніх років свідчать, що кумарин збуджує спонтанні рухи лімфатичних судин. Лімфатична рідина, що депонується в набряках, містить велику кількість білкових субстанцій, які є поживним субстратом для розвитку мікроорганізмів, а отже, й для запальних процесів. Кумарин зменшує явища лімфостазу, що виникає при різноманітних захворюваннях. Крім того, він має властивості збільшувати кількість лейкоцитів, в основному гранулоцитів, і меншою мірою — лімфоцитів.
Слід відзначити, що кумарин у великій дозі діє токсично на організм й може викликати наркотичну дію за рахунок пригнічення центральної нервової системи, а також впливає якоюсь мірою на гладенькі м'язи.
Застосування буркуну жовтого в науковій медицині нині незначне — його використовують лише для виготовлення зеленого витяжного пластиру. Але маючи властивості, що полегшують відхаркування, а також вітрогінні та пом'якшувальні, ця рослина входить до складу пом'якшувальних сумішей разом із ромашкою лікарською, коренями та листками мальви лісової, квітками рожі та насінням льону.
Народна медицина відзначає, що крім зазначених властивостей, завдяки яким буркун жовтий корисний при лікуванні бронхіту, водянки, сухот і шлункового болю, ця рослина виявляє ще й розсмоктувальну та розм'якшувальну дію при зовнішньому застосуванні від будь-яких затвердінь і набряків (скажімо, затвердіння залоз, зокрема молочних), суглобових ревматичних опухів, наривів, чиряків, що недозріли. З буркуну виготовляють мазь для втирання після простуди і од порізів.
Як молокогінний засіб для матері, яка годує груддю,-та для лікування хронічного запалення яєчників буркун жовтий (у суміші з травою .чолототисячника та квітками підбілу звичайного — порівну) настоюють 10 хв в 1 склянці окропу і п'ють по 1/3 склянки 5—6 разів на день про- . тягом 3—4 тиж. Під час лікуваннярекомендується цілковито утримуватися від статевого життя.
При остеомієліті, для визрівання флегмон та абсцесів готують наривний пластир: 12 г жовтого воску стоплюють з 22 г каніфолі та 1 столовою ложкою тваринного лою, додають 1 чайну ложку спорошкованої трави буркуну лікарського, гріють на малому полум'ї 5 хв, часто перемішуючи; потім проціджують й прикладають до хворого місця.
Для лікування емболії, тромбозу, тромбофлебіту та інфаркту міо-карда доцільно вживати чай із буркуну, бо в ньому є кумаринові сполуки, що знижують в'язкість крові, уповільнюють її зсідання та діюті. фібринолітично.
У народній медицині України вживають чай із буркуну окремо або в суміші з іншими рослинами для лікування кашлю, лихоманки, як потогінний та молокогінний засіб, його п'ють при безсонні, гіпертензії, печінкових та ниркових кольках.
Для цього на 1 склянку окропу беруть 20 г буркуну, настоюють протягом 15 хв. Для збільшення кількості грудного молока у породілі, такий чай рекомендують пити по І столовій ложці тричі на добу. А як болезаспокійливий засіб — по 3 столові ложки 4—5 разів на добу. Є й інший буркун, квітки якого не жовті, а білі,— буркун білий; його використовують для лікування лихоманки, сухотки спинного мозку, водянки, порізів. Свіжі молоді листки буркуну кладуть у салати, юшки, окрошки; квіткові грона та листки в засушеному вигляді використовують як запашну зелень для заправки компотів, для галушок і вареників, щоб поліпшити смакові якості й надати їжі лікувальних властивостей.
Салат картопляний із буркуном. Картоплі — 250 г, молодих листків буркуну —ЗО г, зеленої циб\'лі — 25 г, сметани — 50 г (або соняшникової олії —25 г). Картоплю зварити, нарізати скибочками, посипати на-шинкованим буркуном і цибулею, залити олією або сметаною.
Салат із буркуном. Молодих листків буркуну — ЗО г, зеленої цибулі — ЗО г, свіжих огірків — 60 г, пів-яйця, сметани або майонезу — ' 25 г. Огірки нарізати тоненькими шматочками, посипати нашинковани-ми буркуном та цибулею, приправити шматочками вареного яйця; подаючи на стіл, полити сметаною або майонезом.
На основі методу В. П. Філатова був розроблений спосіб виготовлення з консервованих на холоді і в темряві листків буркуну нового препарату — меліоцину, біостимулювальна дія якого, майже вдвічі вища, ніж екстракту алое.
Траву буркуну використовують для виготовлення наривного пласти-ру, а також для ароматизації тютюну та продукції лікеро-горілчаної та парфюмерної промисловості.