Глечики жовті (Nuphar lutea L.)

Російська назва — кубышка желтая.

Багаторічна трав'яниста водяна рослина з повзучим кореневищем, що сягає 3—4 м, з плаваючими листками. Вони великі, серцевидно-овальної форми, 3 довгими черешками. Квітки великі, жовтого кольору, поодинокі, з п'ятьма жовтими, зісподу зеленими чашолистками й численними жовтими пелюстками. Плоди схожі на глечики, гладенькі, дещо ослизнені при дозріванні.
Рослина поширена по всій території нашої країни. Росте в стоячих із повільним відтоком водах — в озерах, ставках, річках тощо.

Для виготовлення ліків використовують кореневища з корінцями, листки й квітки. Кореневища збирають восени, листки і квітки — під час цвітіння, у червні-липні. Кореневища й корінці, очищені від мулу, промивають, потім в'ялять на вільному повітрі, зрештою сушать, розкладаючи тонким шаром у достатньо провітрюваному приміщенні. Перед сушінням корінці розрізують на шматки довжиною 15—20 см.
Кореневища глечиків жовтих містять кілька близьких за структурою хінолізидинових алкалоїдів: нуфаридин, тіоб і нуфаридин, неотіобіну-фаридин та нуфлеїн, а також цукристі сполуки, смолисті й гіркі речовини, крохмаль (до 44 %), групу дубильних речовин, метарабонову кислоту.
Ця рослина — бактеріостатична (діє на грампозитивні мікроби), протигрибкова, а також сперматоцидна; вона згубно впливає на трихомонади. Крім того, кореневища й корінці мають протизапальну, знеболюючу, в'яжучу, сечогінну, жовчогінну та молокогінну дію.
Специфічна фармакологічна активність глечиків жовтих залежить переважно від вмісту в рослині алкалоїдів: сума їх у вигляді лютенури-ну експериментально вже досліджена. Лютенурин — це антимікробний препарат широкого спектру дії, що стримує ріст грамнегативних, зокрема стійких до антибіотиків, бактерій (а також спороутворюючих і кислотостійких) та патогенних грибів. Препарат виявляє протитрихомонадну активність.
Лютенурин має доволі сильні сперматоцидні властивості.
Під час токсикологічного дослідження встановлено, що лютенурин у терапевтичній дозі не викликає патологічних змін у внутрішніх органах піддослідних тварин і не впливає на периферичний кровообіг.
У народній медицині відвар кореневища та корінців у невеликій дозі вживають при туберкульозі легень, пієлонефриті, циститі, уретриті і особливо при простатиті та везикуліті. Водний настій свіжих квіток глечиків жовтих, як і квіток білої водяної лілії, вживають як снотворний та заспокійливий засіб.
З цією метою використовують плоди глечиків. Настій квіток застосовують для ванн і обмивань як зовнішній болезаспокійливий засіб при ревматичному, подагричному та іншому болю. Відвареними на пиві корінцями миють голову для підсилення росту волосся. Подрібнені свіжі листки прикладають до запалених ділянок тіла, щоб зменшити неприємні відчуття.
2 столові ложки сухих квіток глечиків жовтих прокип'ятити протягом 10 хв у 1 л окропу, потім настояти ЗО хв. Вживати для обмивання як знеболюючий засіб.
2-3 столові ложки сухих або свіжих квіток глечиків жовтих облити окропом, загорнути у марлю. Гарячі подушечки прикладати до тіла для знеболювання.
Зовнішньо вживають 0,5 % емульсію або 0,1—0,5 % водний розчин Використовують готові препарати — лютенурин у вагінальних кульках' (по 0,003 г), піноутворюючі таблетки (по 0,003 г) та есенцію зі свіжого кореневища (при статевій слабкості).